НАЗАД

Сучасна молода сім’я

Одного разу мені довелося бути свідком не дуже приємного, але в наш час досить поширеного явища. Дехто називає це "сімейною суєтою", але якщо дивитися на цю проблему об'єктивно, то це якраз і являється одною із найголовніших проблем сучасності. В цьому випадку виникає досить сумна картина і зовсім не художня, а цілком реальна і аж ніяк не оптимістична. За статистикою, дві третини шлюбів розпадаються як правило в найближчі два роки подружнього життя. І тут напевне виникає питання "чому?" Адже теперішній світ уже досяг великого прогресу щодо розвитку культури, освіти, науки, відроджується духовність, всюди проповідується висока мораль... і навіть розмова заходить про любов.

Але що ж спонукає молодих людей на такий жахливий крок як розлучення.

Молодість - це постійний дурман. Гадаю, з цими словами погодиться кожен. Адже в ці роки пропливають найцікавіші момент нашого життя. Ми навчаємося, спілкуємося, намагаємося вибрати свій подальший життєвий шлях. Саме в ці роки люди знаходять собі супутників життя, з якими хочуть розділити всі свої майбутні радості та скорботи. Якщо подивитися на той проміжок життя, який називається молодістю, то ми можемо тут знайти багато чого цікавого і повчального. Як наприклад, ми бачимо становище сучасної молоді, яка виховується не в християнських сім'ях. а "на вулиці". Часті "тусовки" на дискотеках, веселі дні народжень часто приводять до "небажаних результатів". Гадаю, всі розуміють, про що йдеться мова. Потім шлюби, якщо не аборт.

Як правило, більшість таких шлюбів протримаються до перших труднощів, які виникають у спілкуванні або через сімейний бюджет. Проблеми можуть виникнути аж тоді, коли з'явиться дитина і виявиться, що пара зовсім не готова до подружнього життя. Перші часи молодятам здається, що у них немає ніяких проблем, та коли проходить запал пристрасті і стрімке прагнення самостійності, то чоловік із дружиною починають розуміти, що вони не достатньо знають один одного.

Головною причиною цього є невихованість духовно-моральних цінностей, які батьки повинні розвивати у дітях з самого малку, через суворе виховання ще з "пелюшок". Звичайно, ми не говоримо про явище "випадкового шлюбу" як правило, хоч і бачимо, що більша половина цих шлюбів якраз і розпадаються.

Якщо розібратися глибше, що є причиною таких сімейних стосунків, які приводять до розлучення, то можна знайти досить просту відповідь. Психологія невіруючих мас побудована на самолюбстві.

Молодь прагне займатися якимось прибутковим бізнесом, жити в достатку, проводити ночі з коханою людиною, відпочивати вечорами в затишних барах і взагалі, - робити те, чого "душа бажає". Але в такому становищі молодому подружжю важко побудувати повноцінну сім'ю. Бо брак - це перш за все жертва собою, своїм часом, інтересами заради коханої людини і дітей. А якщо життя в своє задоволення ставиться на перше місце, то питання про розлучення може бути тільки проблемою часу. Психологічна неврівноваженість молодої сім'ї може відразу дати тріщину в їх стосунках. Дуже часто великі сварки виникають через дрібниці: розбиту тарілку, неправильно сказане слово, сердитий погляд. А так як через гордість подружжя не хоче йти один одному на поступки, то виходом із такої ситуації може бути розлучення. При розводі, під впливом негативних емоцій люди тверезо не обмірковують дуже важливий момент. Адже дитина, яка виховується без батька або без матері, буде потерпати від великого соціально-психологічного дисбалансу, що впливатиме на духовний та душевний світ дитини. Більш того, порушується гармонія життя відразу декількох людей, бо розривати те, що з'єднав Господь - це є великим гріхом. А гріх безслідно нікуди не дівається. В результаті, діти опиняються в не зовсім сприятливому для себе становищі. Це сприяє деградації набутого. І добре, якщо в дитини буде добрий вітчим або мачуха. Та якими б вони не були, але рідних батьків не замінить ніхто. Батьки ж в свою чергу теж не залишаються без наслідків. Адже, коли подружжя вінчалося, то вони з'єднались в одну плоть і кров: "Залишить чоловік батька свого та матір, і приліпиться до жінки своєї, і будуть двоє в плоті єдиній. Тайна ця велика є" (Єф. 6:31). Отже, люди, з'єднані духовно Богом, самі розділитися уже невзмозі. Пара може розійтися юридично, та де б вони в майбутньому не були, одна душа завжди буде потребувати і вимагати другу свою половину. Через це, людина часто буде переживати тяжкі душевні кризи. І нічого особливого в цьому немає. Душа просто прагне того, що належить їй по праву.

А що ж являється істиною християнською сім'єю? Тут же, на відміну від минулих випадків все набагато простіше. Бо християнська сім'я завжди супроводжується Божим благословенням, що являється для людини дуже важливим. "Сім'я - це мала Церква", наповнена Божою благодаттю. А де Божа благодать - там завжди гармонія, яка проявляється в душевному мирі та молитві. Подружжя, яке перебуває в молитовному спілкуванні з Богом, не знає, і не може знати, що таке сварка, як це скривдити один одного, бо вони є одним цілим. Супутником "істинного" подружжя є слова із Святого Письма: "повинуйтеся друг другу в страху Божому". В такому шлюбі сімейні проблеми ніяким чином не впливають на стосунки між її членами. Постійно відчувається молитовна атмосфера, яка допомагає зберігати в родинному колі мир та спокій. Дитина, яка росла в духовній атмосфері і сама буде духовною. Вона ніколи не буде забувати своїх батьків, які будуть в її серці зігріваємі теплом душевної любові. І за свої труди доброго, сурового виховання батьки дістануть добру нагороду і на землі від дочки чи сина повагу та притулок в глибокій старості, а на небі ж від Бога життя вічне, вічну славу та блаженство.

Отже, ми бачимо, що сім'я, яка побудована на камені віри Христової, сердечної любові, яка керується Священним Писанням, приладами Святих Отців і впорядковується Богом через молитву до нього, буде жити вічно. Чого ми не можемо бачити на прикладі сім'ї, яка заснована на піску плотських похотей, матеріального забезпечення або взагалі, якої-небудь користі. Не будучи гармонійно збалансованою в духовному та фізичному плані, вона може розрушитися при першому ж припливі труднощів. Стихія дисгармонії змиє той дім, ту сім'ю до самої основи і залишиться тяжкий слід болі. Тож задумайтеся кожен, бо є над чим.

Бабич Василь,
студент I курсу Духовного училища

ВВЕРХ