Статья № 3 :: Кременчуг Православный

[Назад]

Роздуми про вічне

(Продовження. Початок в № 10/2002)

1 жовтня виповнився рік від дня блаженного преставлення пріснопам’ятного нашого архіпастиря владики Феодосія. Ми, як і обіцяли, продовжуємо подавати матеріали до життєопису покійного святителя. «Роздуми про вічне» – це фрагменти з щоденників владики митрополита, які він нотував протягом усього життя. Певна річ, передрукувати усі щоденники ми просто не в змозі, тому відібрали те, що, на наш погляд, найбільш яскраво змальовує образ почилого архіпастиря.

1962 рік

Хай метою твоєї проповіді буде не себе показати, а Бога. Навіть неук, коли він буде йти за цим правилом, — златоуст. Коли ж проповідник показує лише себе, то хоч би він на словах і був златоустом, його слід вважати неуком, бо він не розуміє самого важливого.

***

Любов та гнів не терплять логіки.

1963 рік

Куди б людина не йшла – вона йде до могили.

***

Для того, щоб знати, що ти – ніщо, треба бути чимось.

***

Ніби опираючись на Святе Євангеліє, письменник Лев Толстой став проповідувати, що нічому злому не треба противитись. З приводу цього було написано багато спростувань, з якими я, на жаль, дуже мало знайомий.

Моя особиста думка відносно непротивлення злу така. Христос не те хоче сказати, щоб ми не боролись зі злом, чи вірніше, з насильством, а Він лише хоче, щоб ми робили це уміло. Чому Христос каже, що коли тебе вдарили в ліву щоку, то підстав праву? Він говорить це тому так, що тільки в такий спосіб можна затамувати джерело прогресуючого зла, бо коли ми вчинимо навпаки, себто вдаримо свого обидчика, то він, звичайно, вдарить нас знову, і коли ми його ще раз вдаримо, то він відповість тим самим. Така бійка може тривати до тих пір, поки один з воюючих не впаде на землю мертвим. Щоб цього не траплялося, Господь нам велить гасити зло з самого початку. І ще: коли насильство спрямоване лише на тебе особисто, то ти маєш право з ним і не боротися, але коли ж воно твориться над твоїми ближніми, то ти не повинен дивитися на це мовчки, тому що це було б свідченням твоєї нелюбові до людей. А Христос каже, що ніхто не має так багато любові до свого ближнього, як той, хто віддає своє життя, захищаючи ближнього.

У Святому письмі є чимало місць, де дуже високо ставляться усі ті, які боряться за правду, щастя бідних та знедолених. Отже, Святе Євангеліє нам не забороняє воювати проти всяких проявів насильства, а, навпаки, велить це робити.

1964 рік

Мені чомусь здається, що час подібний до річки. Як річка, пливучи, на своєму шляху рве береги і забирає все, не відризняючи поганного від хорошого, підбираючи в одному місці і викидаючи в іншому, так і час. Він усе підбирає все по дорозі: не лише поганих людей, але й хороших, дорогих та потрібних нам.

Йде час і нема йому зупину, йде, не стане й не спочине. Йде і нас тягне за собою у вічність, ведучи нас туди, де вже нема ніяких змін, де вже нема і його самого.

***

Кажуть, що прекрасне доступ-не всім. Це не зовсім так. Я думаю, що прекрасне доступне не всім. Злі люди прекрасного не розуміють. Лише прекрасні люди можуть оцінити прекрасне. Подібне пртягується подібним і розуміє його.

***

Тільки той може по-справжньому радіти, хто вміє глибоко страждати.

***

Я зауважив, що чесноти ходять поодинці, а гріхи гуляють цілими купами.

***

Будучи на морі, спостерігав, що досить навіть невеличкому вітрові подути, як вода біля берегу стає каламутною. Чистою вода лишається тільки там, де велика глибина. Так і душі людські. Для мілких душ досить бодай маленької спокуси, якогось горя, як вони тут же починають каламутніти та розкидати довкола себе великий бруд. Глибокі ж душі навіть від великих життевих негараздів лишаються спокійними, чистими; вони не шукають винуватців, не нарікають на Бога, а все самі в собі спокійно переносять.

Любов до Бога та до людей обличчя наше красить і молодить, а злість його кривить і старить.

1965 рік

Не горе одному, але горе одинокому.

***

Духовне життя непосвяченним в нього здається дуже простим: постись, клади поклони – ось і все. Але це далеко не так. Воно подібне до лісу. Коли на нього дивитись здалека, то видно лише темносиню стіну і більше нічого. Але увійшовши в ліс, відризняеш дерева кількох порід, кущі, різноманітні трави, різнобарвні квіти; чуєш різноголосі

Митрополит Феодосій (†2001)

[Вверх]